розпал
РОЗПАЛ, у, ч . 1. Дія за знач. розпалити, розпалювати. - Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Янов., II, 1958, 61); Жінки кололи лучину на розпал (Головко, II, 1957, 608).
2. Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь. Дьяконов пот-рапив у Строганівку.. в розпал весняних робіт (Гончар, II, 1959, 58); Серпень - найбільш малохмарний місяць. Рослини святкують розпал світлої пори року (Хлібороб Укр., 7, 1967, 39).
3. Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Горд., II, 1959, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпал | розпали |
Родовий | розпалу | розпалів |
Давальний | розпалові, розпалу | розпалам |
Знахідний | розпал | розпали |
Орудний | розпалом | розпалами |
Місцевий | на/у розпалі | на/у розпалах |
Кличний | розпале | розпали |