розплаканий
РОЗПЛАКАНИЙ, а, е, рідко. Який розплакався; заплаканий. Втихомирила Савчиха розплакані діти, а сама пішла до стодоли за половою для худоби (Мак., Вибр., 1954, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розплаканий | розплакана | розплакане | розплакані |
Родовий | розплаканого | розплаканої | розплаканого | розплаканих |
Давальний | розплаканому | розплаканій | розплаканому | розплаканим |
Знахідний | розплаканий, розплаканого | розплакану | розплакане | розплакані, розплаканих |
Орудний | розплаканим | розплаканою | розплаканим | розплаканими |
Місцевий | на/у розплаканому, розплаканім | на/у розплаканій | на/у розплаканому, розплаканім | на/у розплаканих |