розритий
РОЗРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрити. Начетверо розкопана, Розрита могила (Шевч., І, 1963, 222); В широкому полі, розритому весняними гірськими водами, осіла, вкопалася в грунт огрядна споруда військової.. залоги (Ле, Право.., 1957, 194); *Образно. Горить, розцвітається море, розрите кормою... (Гончар, III, 1959, 182); // у знач. прикм. Вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари ворон (Коцюб., II, 1955, 77); Народ повалив од сільбуду гомінкими юрбами, і за кілька хвилин весь майдан став як розритий мурашник (Головко, II, 1957, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розритий | розрита | розрите | розриті |
Родовий | розритого | розритої | розритого | розритих |
Давальний | розритому | розритій | розритому | розритим |
Знахідний | розритий, розритого | розриту | розрите | розриті, розритих |
Орудний | розритим | розритою | розритим | розритими |
Місцевий | на/у розритому, розритім | на/у розритій | на/у розритому, розритім | на/у розритих |