розтин
РОЗТИН, у, ч. 1. Дія за знач. розтяти, розітнути, розтинати 1, 3. Діагностувати крововиливи нерідко буває важко, а встановити їх місцеположення часто вдається лише при розтині (Хвор. дит. віку, 1955, 20); Він приймав трупи до моргу, заливав їх формаліном, доглядав і готував для розтину (Смолич, Прекр. катастр., 1950, 139).
^ Кесарів розтин див. кесарів.
2. Місце, де що-небудь розрізано. Пальці його з виключною вправністю пересувалися вздовж розтину, накладаючи шви (Смолич, День.., 1950, 178).
3. Площина дійсного або уявного перерізу якого-небудь предмета. Я знаю Грузію. Ці розтини узлісь, Ці урвища, де стерто межі й грані (Дмит., Вірші.., 1949, 13).
@ У розтині часу - в історичній перспективі. О. Довженко завжди боровся за надзвичайно ємке панорамне кіномистецтво. Він усвідомлював його величезні можливості змалювання життя у глибокому розтині часу (Вітч., 9, 1969, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтин | розтини |
Родовий | розтину | розтинів |
Давальний | розтинові, розтину | розтинам |
Знахідний | розтин | розтини |
Орудний | розтином | розтинами |
Місцевий | на/у розтині | на/у розтинах |
Кличний | розтине | розтини |