розтратник
РОЗТРАТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Мельн., До раю.., 1961, 45); Злодій, рвач, хапуга, розтратник,- це потвори, які отруюють наше життя, паразити на тілі радянського суспільства. Самі нічого не роблячи, вони марнують і привласнюють те, що створено іншими (Ком. Укр., II, 1963, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтратник | розтратники |
Родовий | розтратника | розтратників |
Давальний | розтратникові, розтратнику | розтратникам |
Знахідний | розтратника | розтратників |
Орудний | розтратником | розтратниками |
Місцевий | на/у розтратнику, розтратникові | на/у розтратниках |
Кличний | розтратнику | розтратники |