розтрачання
РОЗТРАЧАННЯ, я, с. Дія за знач. розтрачувати, розтрачати. Хоч капіталістичний спосіб виробництва примушує до економії в кожному окремому підприємстві, проте його анархічна система конкуренції викликає безмірне розтрачання суспільних засобів виробництва і робочих сил.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 527); Імперіалізм поклав на народи нечуваний тягар озброєнь. Соціалізм бачить свій обов'язок перед людством у тому, щоб звільнити його від цього безглуздого розтрачання національних багатств (Програма КПРС, 1961, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтрачання | розтрачання |
Родовий | розтрачання | розтрачань |
Давальний | розтрачанню | розтрачанням |
Знахідний | розтрачання | розтрачання |
Орудний | розтрачанням | розтрачаннями |
Місцевий | на/у розтрачанні | на/у розтрачаннях |
Кличний | розтрачання | розтрачання |