розтривожений
РОЗТРИВОЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтривожити. Розтривожений згадками, косар підіймає з покосу обліплену пелюстками цвіту і травою косу, мантачкою витягує з неї срібний передзвін і так починає косити, що в заростях стихає здивований деркач (Стельмах, І, 1962, 474).
2. у знач. прикм. Приведений у рух, дію, виведений зі стану спокою, нерухомості. Дід Грицай все сидів на груші і з високості поглядав на розтривожені бджоли, що хмарами вилися нижче од його (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Гуде, клекотить розтривожена Каховка (Гончар, Таврія, 1952, 35); На житі жалісно зависла чиясь біла хустинка, тихо погойдуючись на розтривожених колосках (Стельмах, І, 1962, 574).
3. у знач. прикм. Який перебуває у стані тривоги, неспокою, хвилювання. Біла стіна хати закопчена, поорана вибухом. Позбігались розтривожені сусіди, стали дошукуватись слідів: один знайшов металеву стружку, інший ручку від гранати (Гончар, II, 1959, 230); Розбурханий і розтривожений, він знову палив цигарки одну за одною (Ткач, Плем'я.., 1961, 195); // Сповнений тривоги, неспокою, хвилювання (про душу, серце). Ще якусь хвилину тому його розтривожена душа аж стогнала, потребуючи людського співчуття, а тепер йому самому треба втішити людину (Стельмах, І, 1962, 123); Гризли сумніви розтривожене серце кошового Лиська (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 180).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розтривожений | розтривожена | розтривожене | розтривожені |
Родовий | розтривоженого | розтривоженої | розтривоженого | розтривожених |
Давальний | розтривоженому | розтривоженій | розтривоженому | розтривоженим |
Знахідний | розтривожений, розтривоженого | розтривожену | розтривожене | розтривожені, розтривожених |
Орудний | розтривоженим | розтривоженою | розтривоженим | розтривоженими |
Місцевий | на/у розтривоженому, розтривоженім | на/у розтривоженій | на/у розтривоженому, розтривоженім | на/у розтривожених |