розтринькувач
РОЗТРИНЬКУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто розтринькує що-небудь. На його очах нікчемна людина, жадібний привласнювач чужих думок.. викрадав з його оселі, з його родини.. виводив обманом дорогу людину. А рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (Вол., Місячне срібло, 1961, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтринькувач | розтринькувачі |
Родовий | розтринькувача | розтринькувачів |
Давальний | розтринькувачеві, розтринькувачу | розтринькувачам |
Знахідний | розтринькувача | розтринькувачів |
Орудний | розтринькувачем | розтринькувачами |
Місцевий | на/у розтринькувачі, розтринькувачу, розтринькувачеві | на/у розтринькувачах |
Кличний | розтринькувачу | розтринькувачі |