розучуваний
РОЗУЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розучувати. Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (Полт., Повість.., 1960, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розучуваний | розучувана | розучуване | розучувані |
Родовий | розучуваного | розучуваної | розучуваного | розучуваних |
Давальний | розучуваному | розучуваній | розучуваному | розучуваним |
Знахідний | розучуваний, розучуваного | розучувану | розучуване | розучувані, розучуваних |
Орудний | розучуваним | розучуваною | розучуваним | розучуваними |
Місцевий | на/у розучуваному, розучуванім | на/у розучуваній | на/у розучуваному, розучуванім | на/у розучуваних |