розхилений
РОЗХИЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхилити.
2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився. З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Вільде, Б'є восьма, 1945, 3).
3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений. Білі зуби блищали крізь розхилені уста (Коцюб., І, 1955, 376).
4. у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в сторони. Промінь сонця порснув між розхиленими гілочками і впав на яблуко (Сенч., Опов., 1959, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхилений | розхилена | розхилене | розхилені |
Родовий | розхиленого | розхиленої | розхиленого | розхилених |
Давальний | розхиленому | розхиленій | розхиленому | розхиленим |
Знахідний | розхилений, розхиленого | розхилену | розхилене | розхилені, розхилених |
Орудний | розхиленим | розхиленою | розхиленим | розхиленими |
Місцевий | на/у розхиленому, розхиленім | на/у розхиленій | на/у розхиленому, розхиленім | на/у розхилених |