розхлюпаний
РОЗХЛЮПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхлюпати. Він ще постояв трохи,.. поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (Н.-Лев., VI, 1966, 307); *Образно. Збуджена пережитим, сповнена хвилюючим, не розхлюпаним почуттям, Лариса писала: «Школо рідна моя!.. Ти для мене все...» (Цюпа, Краяни, 1971, 319).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхлюпаний | розхлюпана | розхлюпане | розхлюпані |
Родовий | розхлюпаного | розхлюпаної | розхлюпаного | розхлюпаних |
Давальний | розхлюпаному | розхлюпаній | розхлюпаному | розхлюпаним |
Знахідний | розхлюпаний, розхлюпаного | розхлюпану | розхлюпане | розхлюпані, розхлюпаних |
Орудний | розхлюпаним | розхлюпаною | розхлюпаним | розхлюпаними |
Місцевий | на/у розхлюпаному, розхлюпанім | на/у розхлюпаній | на/у розхлюпаному, розхлюпанім | на/у розхлюпаних |