розхлябаний
РОЗХЛЯБАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхлябати.
2. у знач. прикм. Який слабо тримається, неміцно скріплений, розхитаний. Шкрябали перами писарі за столами, і навіть одна панночка вицокувала тонкими білими пальцями на старенькій розхлябаній машинці (Головко, II, 1957, 169); Сів [Сагайдак] на якомусь розхлябаному ящикові і посадив поруч себе завідуючого фермою (Добр., Тече річка.., 1961, 141); - Що новенького у волості, Якове? - запитав Євген Панасович, коли Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (Речм., Весн. грози, 1961, 82); // Нетвердий, хиткий, вертлявий (про ходу, рух). Розхлябана хода.
3. у знач. прикм., перен. Недисциплінований, неорганізований, позбавлений чіткості в діях, зібраності. Микола прокидався з своєї гіркої задуми.. Знову наряд на роботу, сутичка з ледарями, злість на розхлябаних конюхів (Кучер, Трудна любов, 1960, 6); *Образно. Змагається на горах холодний розхлябаний вітер з.. зимою - й коли-не-коли тужливим плачем трембіти покотить лисими верхами (Козл., Пов. і опов., 1949, 194).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхлябаний | розхлябана | розхлябане | розхлябані |
Родовий | розхлябаного | розхлябаної | розхлябаного | розхлябаних |
Давальний | розхлябаному | розхлябаній | розхлябаному | розхлябаним |
Знахідний | розхлябаний, розхлябаного | розхлябану | розхлябане | розхлябані, розхлябаних |
Орудний | розхлябаним | розхлябаною | розхлябаним | розхлябаними |
Місцевий | на/у розхлябаному, розхлябанім | на/у розхлябаній | на/у розхлябаному, розхлябанім | на/у розхлябаних |