розхмарений
РОЗХМАРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхмарити. * Образно. Ранок. Жовтневий, несподівано сонячний ранок, розхмарений вітром (Мур., Жила.. вдова, 1960, 15).
2. у знач. прикм., перен. Радісний, привітний; // Ненасуплений, непохмурий. Весело тріщали дрова в грубі, Пахло житнім хлібом і теплом, І спадали ніжно пасма любі Над твоїм розхмареним чолом (Рильський, III, 1961, 269).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхмарений | розхмарена | розхмарене | розхмарені |
Родовий | розхмареного | розхмареної | розхмареного | розхмарених |
Давальний | розхмареному | розхмареній | розхмареному | розхмареним |
Знахідний | розхмарений, розхмареного | розхмарену | розхмарене | розхмарені, розхмарених |
Орудний | розхмареним | розхмареною | розхмареним | розхмареними |
Місцевий | на/у розхмареному, розхмаренім | на/у розхмареній | на/у розхмареному, розхмаренім | на/у розхмарених |