розхожий
РОЗХОЖИЙ, а, е, розм. Признач. для постійного використання, носіння; робочий, буденний. Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних.. та дванадцять розхожих, що сама приробила (Барв., Опов.., 1902, 227); // Признач. для щоденних витрат. - Тут,- доводжу йому,- розхожі гроші.- Не треба! - мовив становий. Не гроші лічити ми до вас прийшли (Мирний, IV, 1955, 382); // заст. Звичайний, звичний. То стислі, часом зведені до вигуку, то розгорнуті в своєрідну параболу, забарвлені іронією над звичайною, розхожою логікою, вони [поезії Є. Плужника] діють безвідмовно (Не ілюстрація.., 1967, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхожий | розхожа | розхоже | розхожі |
Родовий | розхожого | розхожої | розхожого | розхожих |
Давальний | розхожому | розхожій | розхожому | розхожим |
Знахідний | розхожий, розхожого | розхожу | розхоже | розхожі, розхожих |
Орудний | розхожим | розхожою | розхожим | розхожими |
Місцевий | на/у розхожому, розхожім | на/у розхожій | на/у розхожому, розхожім | на/у розхожих |