розцвілий
РОЗЦВІЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до розцвісти. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189); Вона - як розцвіла весною квітка (Кобр., Вибр., 1954, 208); // у знач. прикм. Недавно, як я, відпочиваючи, лежав в тіні розцвілої яблуні, підійшов Василь і ліг біля мене (Ірчан, II, 1958, 57); Весна. Але не та весна, що пишається вже явно цілим багатством своєї розцвілої краси,.. це ще та перша несмілива, напіврозбуджена весна, ще замкнена в собі (Коб., І, 1956, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розцвілий | розцвіла | розцвіле | розцвілі |
Родовий | розцвілого | розцвілої | розцвілого | розцвілих |
Давальний | розцвілому | розцвілій | розцвілому | розцвілим |
Знахідний | розцвілий, розцвілого | розцвілу | розцвіле | розцвілі, розцвілих |
Орудний | розцвілим | розцвілою | розцвілим | розцвілими |
Місцевий | на/у розцвілому, розцвілім | на/у розцвілій | на/у розцвілому, розцвілім | на/у розцвілих |