розчахнутий
РОЗЧАХНУТИЙ, РОЗЧАХНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розчахнути. Дуплиста верба, колись давно розчахнута громом,.. росла, зацвітала щовесни (Кучер, Прощай.., 1957, 74); // розчахнуто, безос. присудк. сл. * Образно.- Товариші,.. ворота Криму розчахнуто. Плани Антанти бито (Гончар, II, 1959, 438).
2. у знач. прикм. Який розколовся, розщепився на частини (про дерева, гілки і т. ін.). Чумаченко побіг яром. Він добре знав місцевість, і за кілька хвилин опинився біля розчахнутої верби (Тют., Вир, 1964, 315); Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом, знайшов потрібні мені папірці (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19); Десь близько хрусне під вагою снігу розчахнена гілка - і вже Федоренко, а за ним і всі бійці насторожилися (Кач., І, 1958, 501).
3. у знач. прикм. Широко, навстіж відчинений. З вулиці в розчахнуту хвіртку ринув натовп (Смолич, Мир.., 1958, 11); Вливається натовп в розчахнуті двері (Перв., II, 1958, 367).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчахнутий | розчахнута | розчахнуте | розчахнуті |
Родовий | розчахнутого | розчахнутої | розчахнутого | розчахнутих |
Давальний | розчахнутому | розчахнутій | розчахнутому | розчахнутим |
Знахідний | розчахнутий, розчахнутого | розчахнуту | розчахнуте | розчахнуті, розчахнутих |
Орудний | розчахнутим | розчахнутою | розчахнутим | розчахнутими |
Місцевий | на/у розчахнутому, розчахнутім | на/у розчахнутій | на/у розчахнутому, розчахнутім | на/у розчахнутих |