розшуканий
РОЗШУКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розшукати. Ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розшуканий | розшукана | розшукане | розшукані |
Родовий | розшуканого | розшуканої | розшуканого | розшуканих |
Давальний | розшуканому | розшуканій | розшуканому | розшуканим |
Знахідний | розшуканий, розшуканого | розшукану | розшукане | розшукані, розшуканих |
Орудний | розшуканим | розшуканою | розшуканим | розшуканими |
Місцевий | на/у розшуканому, розшуканім | на/у розшуканій | на/у розшуканому, розшуканім | на/у розшуканих |