рунути
РУНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Рушити. Ступив у золот стремінь князь Ігор, І у поле рунув (Федьк., I, 1960, 212).
2. Повалитися, упасти. У кімнаті панував якийсь напружений настрій, мов тут поблизу навантажили страшенною вагою мармурову колону й оце ждуть, коли вона трісне й завалиться, а разом з нею руне й цілий будинок (Хотк., І, 1966, 160).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | руну | рунемо |
2 особа | рунеш | рунете |
3 особа | руне | рунуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рунув | рунули |
Жіночий рід | рунула | |
Середній рід | рунуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рунімо | |
2 особа | руни | руніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | рунувши |