рятувальник
РЯТУВАЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається рятуванням кого-, чого-небудь.-Раніше ми були тільки науково-дослідною групою, а тепер взяли на себе ще й функції рятувальників (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 20); Рятувальники завжди готові допомогти людині, що потрапила в біду (Веч. Київ, 19.VIІ 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рятувальник | рятувальники |
Родовий | рятувальника | рятувальників |
Давальний | рятувальникові, рятувальнику | рятувальникам |
Знахідний | рятувальника | рятувальників |
Орудний | рятувальником | рятувальниками |
Місцевий | на/у рятувальнику, рятувальникові | на/у рятувальниках |
Кличний | рятувальнику | рятувальники |