ріднитися
РІДНИТИСЯ, нюся, нишся, недок. 1. Вступати у родинні стосунки, зв'язки з ким-небудь.
2. перен. Ставати рідним (у 3 знач.) кому-небудь, близьким духом, звичками, поглядами і т. ін. - Наказую міщанам Слуцька прийняти наше військо, як рідних своїх.. Війську даю волю карати непослушних, а з друзями ріднитися (Ле, Наливайко, 1957, 284); [Шевченко:] Так! Це Добролюбов і Некрасов! Герцен, і Огарьов, і Салтиков-Щедрін! А ти... щоб не дружив я? Так - не буде! Бо не на те ріднимся ми - народ російський, славний, - як і український (Тич., І, 1957, 327); // Звикати до кого-небудь, призвичаюватися до чогось, зживатися з кимсь, чимсь. Отак і минали літа. І чимдалі все більше звикав, ріднився Гришко з родиною Гармашів: з Артемом, з тіткою Катрею (Головко, II, 1957, 512).
3. Бути подібним до чого-небудь, схожим на щось у певному відношенні. Порівняння зажуреної Ярославни з зигзицею - зозулею - часто зустрічається в українських піснях.. Аналогічні образи Максимович знаходив і у великоруському фольклорі. Але «південноруські» (українські ) пісні, здавалося йому, ще ближче рідняться з «Словом» (Від давнини... І, 1960, 109).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ріднюся | ріднимося |
2 особа | ріднишся | ріднитеся |
3 особа | рідниться | рідняться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ріднитимуся | ріднитимемося |
2 особа | ріднитимешся | ріднитиметеся |
3 особа | ріднитиметься | ріднитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ріднився | ріднилися |
Жіночий рід | ріднилася | |
Середній рід | ріднилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ріднімося | |
2 особа | ріднися | рідніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ріднячись | |
Минулий час | ріднившись |