різнити
РІЗНИТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. Різнити козлищ від овець - Нехитра богова наука... (Рильський, Поеми, 1957, 186); Хоч багато що різнить вас, багато між вами несхожого, але ж єднає вас найголовніше - жага праці, сила любові, поривання душі... (Гончар, Тронка, 1963, 339).
2. перех. Викликаючи ворожнечу, чвари між ким-небудь, роз'єднувати. Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258); Берег звивистий дністровський Більше брата з братом не різнить. Рицар революції, Котовський, Як бажав ти дня цього дожить! (Криж., Срібне весілля, 1957, 113).
3. неперех., рідко. Те саме, що різнитися 1. Та [дівчина], яку він знайшов, не різнила з тим образом, що змалювала йому фантазія (Гр., II, 1963, 36).
4. неперех., рідко. Розходитися в різні боки, не бути разом; роз'єднуватися. Почалася довга розмова про те, що та як треба робити. Держатися купи, ні в якому разі не різнити, а дружно йти тим самим шляхом, що й досі... (Гр., І, 1963, 521); // Розкидати дріб в усі боки (про рушницю). Рушниця різнить (Сл. Гр.).
5. неперех., рідко. Фальшивити в хорі або оркестрі. Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (Н.-Лев., II, 1956, 403).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різню | різнимо |
2 особа | різниш | різните |
3 особа | різнить | різнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різнитиму | різнитимемо |
2 особа | різнитимеш | різнитимете |
3 особа | різнитиме | різнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | різнив | різнили |
Жіночий рід | різнила | |
Середній рід | різнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | різнімо | |
2 особа | різни | різніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | різнячи | |
Минулий час | різнивши |