різно
РІЗНО, присл. 1. Неоднаково, по-різному. [Магістр:] Ви, майстре Річарде, дивіться ширше. Ваш кругозір тісний. [Річард:] Магістре, ні, ми просто різно дивимось: я - вгору, а ви - навколо себе (Л. Укр., III, 1952, 96); Умів [Захар] з кожним чоловіком балакати різно,.. то якось масляно, то гостро, коротко, довго, уперто (Григ., Вибр., 1959, 154); Коли приходив хто і питався: «Що це за молодичка?», газдиня відповідала різно: одним казала, що се з Білоберезки жінка, другим - що з Річки, як кому (Хотк., II, 1966, 168).
2. Різноманітне, по-всякому. - От, бігма, не зачіпав би, - думав він собі не раз, - хоч нехай би й різно називала (Л. Укр., III, 1952, 637); Входять озброєні, хто з гвинтівками, хто з берданками, різно одягнені чоловік п'ятнадцять (Корн., І, 1955, 162).
3. У різні сторони, порізно. Та ой, ви, тучі громовії, розійдіться різно, - Та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано - пізно (Укр.. лір. пісні, 1958, 157); Їдуть, їдуть, врешті бачать, - Три дороги розійшлися, Тут розстались три старшини, Кожний різно подалися... (Л. Укр., І, 1951, 375); // Окремо, не разом. Цілий день вони робили - зрідка укупі, в одній господі, сливе завсіди різно, по різних господах (Вовчок, І, 1955, 314); - Ми не довго будемо різно; там год - як часиночка... Бачите, я не жалкую за вами... бо скоро побачимось (Кв.-Осн., II, 1956, 86).
РІЗНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову різний у 1 знач., напр.: різнозілля, різнокопитність; у 2 знач., напр.: різнокореневий, різнонаціональний; у 3 знач., напр.: різногалузевий, різнозвучний, різномаїтий .