ріпка
РІПКА, и, ж. Зменш. - пестл. до ріпа. А маленьким же таке було, що я встаю - і воно встає, топить стану - і воно коло мене: дивиться, як і ріпку чищу, як і вертунчик [верчун] верчу, дивиться та й собі тії (Тесл., З книги життя, 1949, 19); * У порівн. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув [Еней] в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід (Котл., І, 1952, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ріпка | ріпки |
Родовий | ріпки | ріпок |
Давальний | ріпці | ріпкам |
Знахідний | ріпку | ріпки |
Орудний | ріпкою | ріпками |
Місцевий | на/у ріпці | на/у ріпках |
Кличний | ріпко | ріпки |