самовладець
САМОВЛАДЕЦЬ, дця, ч., заст. Самодержець. Ти [поезія], що Шекспірові вказала шлях, Як самовладця і тирана Ліра Перетворить в дитину-чоловіка, - Навчи й мене (Фр., X, 1954, 403).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовладець | самовладці |
Родовий | самовладця | самовладців |
Давальний | самовладцеві, самовладцю | самовладцям |
Знахідний | самовладця | самовладців |
Орудний | самовладцем | самовладцями |
Місцевий | на/у самовладці, самовладцеві | на/у самовладцях |
Кличний | самовладцю | самовладці |