самодурство
САМОДУРСТВО, а, с. Спосіб дій, поводження самодура; вчинок самодура. У повісті [І. Пільгука «Повій, вітре!»] показане навчання Руданського в Шаргородській бурсі, жорстокість і самодурство духовних наставників, які прагнули вбити в учнів найменші людські поривання (Вітч., 2, 1970, 200); Григорій учився вже в шостому класі. Якось-то вчився, перемагаючи самодурство батька (Ле, В снопі.., 1960, 145); Твердий норов без ясної цілі, без знань - то завдаток самодурства (Літ. Укр., 19.VIІІ 1969, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самодурство | самодурства |
Родовий | самодурства | самодурств |
Давальний | самодурству | самодурствам |
Знахідний | самодурство | самодурства |
Орудний | самодурством | самодурствами |
Місцевий | на/у самодурстві | на/у самодурствах |
Кличний | самодурство | самодурства |