самодіяльник
САМОДІЯЛЬНИК, а, ч., рідко. Учасник самодіяльності (у 2 знач.). На тому концерті виступали і колективно, і індивідуально самодіяльники села: хор, танцюристи, співаки, декламатори (Смолич, День.., 1950, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самодіяльник | самодіяльники |
Родовий | самодіяльника | самодіяльників |
Давальний | самодіяльникові, самодіяльнику | самодіяльникам |
Знахідний | самодіяльника | самодіяльників |
Орудний | самодіяльником | самодіяльниками |
Місцевий | на/у самодіяльнику, самодіяльникові | на/у самодіяльниках |
Кличний | самодіяльнику | самодіяльники |