самохід
САМОХІД, ч. 1. род. хода. Назва деяких машин і транспортних засобів із власною тягою. Полетів би я на Україну не конем, а бистрим самоходом, щоб натішитись своїм народом (Мак., Вибр., 1954, 389).
2. род. хода. Гармата на танковому шасі з власною тягою. На кілька кілометрів по фронту розгорівся важкий бій з участю танків і самоходів (Гончар, III, 1959, 432).
3. род. ходу, спец. Автоматичний рух машини чи її частини. Звичним рухом Провора натиснув на рукоятку, вмикаючи верстат на самохід (Донч., III, 1956, 401); Самохід лічильника.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самохід | самоходи |
Родовий | самохода | самоходів |
Давальний | самоходові, самоходу | самоходам |
Знахідний | самохід | самоходи |
Орудний | самоходом | самоходами |
Місцевий | на/у самоході | на/у самоходах |
Кличний | самоходе | самоходи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самохід | |
Родовий | самоходу | |
Давальний | самоходові, самоходу | |
Знахідний | самохід | |
Орудний | самоходом | |
Місцевий | на/у самоході | |
Кличний | самоходе |