святенницький
СВЯТЕННИЦЬКИЙ, а, е. Власт. святеннику. Вираз.. святенницької стриманості, що лежав на Софіїному обличчі, дівчатам-заробітчанкам з першого ж погляду не сподобався (Гончар, Таврія, 1952, 148); Акуратно підстрижена лопаточкою руда борідка і сумирно-солодкий вираз сірих, ледь примружених очей таїли в собі щось святенницьке й лукаве (Добр., Ол. солдатики, 1961, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | святенницький | святенницька | святенницьке | святенницькі |
Родовий | святенницького | святенницької | святенницького | святенницьких |
Давальний | святенницькому | святенницькій | святенницькому | святенницьким |
Знахідний | святенницький, святенницького | святенницьку | святенницьке | святенницькі, святенницьких |
Орудний | святенницьким | святенницькою | святенницьким | святенницькими |
Місцевий | на/у святенницькому, святенницькім | на/у святенницькій | на/у святенницькому, святенницькім | на/у святенницьких |