сервітут
СЕРВІТУТ, у, ч., юр. В експлуататорському суспільстві - обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. На Правобережній Україні сервітути, що залишилися від кріпосництва, особливо міцно тримали селян під владою поміщиків (Ком. Укр., 12, 1967, 43).
^ Міжнародний сервітут - обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави (інших держав).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сервітут | сервітути |
Родовий | сервітуту | сервітутів |
Давальний | сервітутові, сервітуту | сервітутам |
Знахідний | сервітут | сервітути |
Орудний | сервітутом | сервітутами |
Місцевий | на/у сервітуті | на/у сервітутах |
Кличний | сервітуте | сервітути |