серотонін
СЕРОТОНІН, -у, ч. Речовина, яка є хімічним передавачем імпульсів між нервовими клітинами мозку людини і яка контролює апетит, сон, настрій та емоції людини. // Нейротрансмітер, який знаходиться у нервових доріжках периферійного ганглія і в центральній нервовій системі; крім нейромедіаторної дії в спеціальних ділянках центральної нервової системи та участі в реалізації складних інтегративних психічних функцій серотонін здійснює регуляторні ефекти щодо діяльності гладких мязів та, відповідно, функцій серцево–судинної системи, шлунково–кишкового тракту, бронхів, модулює розвиток запальних та алергічних реакцій, процесів згортання крові; фізіологічна роль серотоніну в головному мозку людини розглядається в звязку з регуляцією таких психоемоційних реакцій, як тривога, неспокій, агресивність, імпульсивні потяги, сексуальна поведінка, контроль циклів фізіологічного сну тощо; порушення обміну серотоніну та функції серотонінових рецепторів впливають на патогенез депресивних станів, шизофренії, алкоголізму, наркоманії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | серотонін | серотоніни |
Родовий | серотоніну | серотонінів |
Давальний | серотонінові, серотоніну | серотонінам |
Знахідний | серотонін | серотоніни |
Орудний | серотоніном | серотонінами |
Місцевий | на/у серотоніні | на/у серотонінах |
Кличний | серотоніне | серотоніни |