силкування
СИЛКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. силкуватися. Христя.. почала її утішати.. Даремне силкування! (Мирний, III, 1954, 226); Бряжчав десь порожній самовар і чувся короткий свист од силкування роздмухати жар (Коцюб., II, 1955, 435); // перев. мн. Зусилля (найчастіше даремні) досягти чого-небудь. Життя показує цілковиту неспроможність силкувань імперіалізму США здобути світове панування (Програма КПРС, 1961, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | силкування | силкування |
Родовий | силкування | силкувань |
Давальний | силкуванню | силкуванням |
Знахідний | силкування | силкування |
Орудний | силкуванням | силкуваннями |
Місцевий | на/у силкуванні | на/у силкуваннях |
Кличний | силкування | силкування |