скорина
СКОРИНА, и, ж. 1. Твердий зовнішній шар хліба, пирога і т. ін. [Xор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (Кроп., V, 1959, 254); // Кусок хліба, gирога і т. ін. [Бекер:] Будуть мені ткачі за скорину робити (Л. Укр., IV, 1954, 230).
@ Хліба ні скорини - нема ні куска хліба; нема ніякої їжі. Ой, косили косарики Півтори неділі, - Не бачили косарики Хліба ні скорини (Укр.. думи.., 1955, 266).
2. Верхній затверділий шар чого-небудь. - Може б, ти побув сьогодні дома?.. - Не можу, мамо, - глухо відповів [Дмитро], розбиваючи носком скорину снігу (Стельмах, II, 1962, 396).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скорина | скорини |
Родовий | скорини | скорин |
Давальний | скорині | скоринам |
Знахідний | скорину | скорини |
Орудний | скориною | скоринами |
Місцевий | на/у скорині | на/у скоринах |
Кличний | скорино | скорини |