скоринка
СКОРИНКА, и, ж. Зменш. до скорина. Мар'я сиділа коло столу,.. нехотя жувала скоринку хліба (Мирний, III, 1954, 152); Татусь, цілуючи свою дитинку, Невільничого хліба дав скоринку... (Л. Укр., І, 1951, 31); Від втоми хитаючись, ледве повзе [хлопчисько] і хліба сухого скоринку гризе (Забіла, Малим.., 1958, 5); В долині зійшов місяць. На примерзлій скоринці снігу, як на воді, лягла його доріжка (Стельмах, II, 1962, 398).
@ Й скоринки нема - те саме, що Хліба ні скорини (див. скорина). Треба їхать орати у поле, А в дорогу й скоринки нема (Мас., Сорок.., 1957, 363); Ні скоринки хліба - те саме, що Хліба ні скорини (див. скорина). В хаті не було ні скоринки хліба, ні крупинки будь-чого їстівного (Бойч., Молодість, 1949, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скоринка | скоринки |
Родовий | скоринки | скоринок |
Давальний | скоринці | скоринкам |
Знахідний | скоринку | скоринки |
Орудний | скоринкою | скоринками |
Місцевий | на/у скоринці | на/у скоринках |
Кличний | скоринко | скоринки |