скільки
СКІЛЬКИ, кох, займ., числ., присл. 1. займ. пит. Уживається при запитанні про кількість кого-, чого-небудь. - А скільки їй літ? -- знов перебила пані (Л. Укр., III, 1952, 646); - Скільки ще годин їхати? - поцікавився Дорош (Тют., Вир, 1964, 143).
2. займ. означ. Уживається на позначення неозначеної великої кількості кого-, чого-небудь, великої міри чогось (перев. в окличних реченнях). Скільки їх смілих, відважних борців.. Зрана лягло в домовину! (Граб., І, 1959, 531); Скільки вона горя прийняла від тих самих панів, на котрих робить..! (Коцюб., І, 1955, 97); Скільки ж казок про нас [богунців] перекажуть, скільки пісень проспівають про нас! (Довж., І, 1958, 188).
@ Скільки літ, скільки зим див. літо.
3. у знач. присл. Наскільки, як, у якій мірі. Поважав же і він її скільки міг, і любив її, як свою душу (Кв.-Осн., II, 1956, 24); Турок дає землю - займай скільки твоя сила. Вона про це довідне знає од людей (Коцюб., І, 1955, 342); // Дуже багато. - Чому ви, матусю, свого Чіпки не ожените? .. - Хіба б же я, доню, не оженила його? Казала скільки, не хоче! (Мирний, І, 1949, 325); Бідна мати! Скільки вона зараз передумає! А він лежить у спокійній землянці (Гончар, III, 1959, 26).
@ Скільки видно; Скільки ока - далеко навкруги, до самого горизонту. Брижувата широка течія річки на мить освітилася, вкрита, скільки видно ліворуч і праворуч, плотами, човнами і човниками (Гончар, III, 1959, 351); Скільки ока - Дніпро перед нами лелів І байдуже котив свої хвилі (Стар., Поет. тв., 1958, 110); Скільки влізе див. влазити; Скільки душа забажає (захоче і т. ін. ) див. душа; Скільки є (було) духу див. дух; Скільки [є (було, маю, маєш, став, ставало і т. ін. )] сили див. сила; Скільки завгодно див. завгодно; Скільки засягнути (засягти) див. засягати; Скільки оком захопиш (зглянеш, кинеш, окинеш, скинеш, сягнеш, докинеш і т. ін. ) див. око1, докидати2; Скільки око сягає (дістає, згляне, охоплює і т. ін. ) див. око1. Скільки хочеш див. хотіти.
4. числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кілька2. Громада знову розсипалась на скільки куп (Мирний, III, 1954, 49); Надходить [Зет] з величезною брилою камінною, гучно кидає її на землю .. і розбиває великим клевцем на скільки куснів (Л. Укр., І, 1951, 446); Люба мамочко! .. Як приїхала пані Броніслава, то скільки днів не можна було ні до чого прийнятись (Л. Укр., V, 1956, 14).
@ Через скільки часу, діал.- через деякий час; згодом. Через скільки часу приходе [приходить] Харитина (Мирний, І, 1954, 84).
5. займ., присл. Уживається в значенні сполучного слова: а) у підрядних реченнях додаткових. Навряд чи хто знав і коли-небудь узнає, скільки їх, безіменних героїв, у ці штурмові години.. назавжди пішли в провалля Сиваша (Гончар, II, 1959, 419); б) у підрядних реченнях способу дії. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Мирний, IV, 1955, 305); в) у підрядних реченнях міри або ступеня (часто із співвідносним словом стільки у головному реченні). Дехкани розступилися, скільки було можна в такій тісноті, а злі обличчя баїв лишилися непорушними (Ле, Міжгір'я, 1953, 103): Хлібороби району не пошкодують сил, щоб країна одержала стільки гречки, скільки потрібно (Рад. Укр., 2.III 1961, 2); Мар'ян не стільки почув, скільки догадався, про що говорить Плачинда (Стельмах, І, 1962, 27); г) у підрядних означальних реченнях. - Моя мати була.. гарна з лиця, краща од усіх молодиць, скільки я бачила їх на світі (Н.-Лев., II, 1956, 174); д) у підрядних реченнях часу. - Скільки живу я на світі, не чув я, пани-браття, щоб козак покинув де чи продав як-небудь свого товариша (Довж., І, 1958, 255); е) у підрядних допустових реченнях. - Старі люди скільки живуть, а такого не бачили (Коцюб., І, 1955, 202); Скільки вони не йшли, трясовина не кінчалася (Тют., Вир, 1964, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | скільки |
Родовий | скількох |
Давальний | скільком |
Знахідний | скільки, скількох |
Орудний | скількома |
Місцевий | на/у скількох |