сльоза
СЛЬОЗА, и, ж. 1. тільки мн. Безбарвна прозора солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або психічних станах (при подразненні, болі або сильних душевних переживаннях і т. ін.). Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть (Укр.. присл.., 1963, 40); Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, З нудьги скакали так, як кози (Котл., І, 1952, 217); [Одарка:] Згадаю було тебе і гірко-гірко заплачу. От і зараз губи вже й сміються, а сльози ще тремтять на очах (Кроп., І, 1958, 61); У Щорса від сміху виступили сльози (Довж., І, 1958, 167); Мати ніжно горнула [дитину] до себе, і в очах її блищали сльози. Сльози радості (Головко, І, 1957, 93); Сльози, великі, як вранішня роса, іскрились у променях сонця на її довгих віях, а на душі було зараз так радісно, так лагідно і легко (Коз., Вісімсот.., 1953, 126); * Образно. Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози багрянії... (Сос., Так ніхто.., 1960, 109); Четвертий день іде невпинно дощ. Багато сліз в захмареного неба! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40); * У порівн. Журливо, тихо гомонить вода,- Немов сльозами, краплями спада (Л. Укр., І, 1951, 71); Дві краплинки, ніби сльози, впали з ясена на руку (Гонч., Вибр., 1959, 43); // тільки одн. Одна краплина такої рідини. Галя піднесла головоньку - у, які ж блискали в очицях дві сльози дужі! (Вовчок, I, 1955, 305); Чиясь гаряча сльоза впала йому на опечену руку, і була вона для нього найдорожчою нагородою в житті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 373); Я глянув на маму, а вона дивиться на мене такими сумними і водночас ласкавими очима, і раптом сльоза в неї - кап... (Багмут, Опов., 1959, 8); *Образно. Він іноді тикав себе в підборіддя свічкою, яку тільки на хвильку перед тим погасив і з якої ще котилась гаряча сльоза жовтого воску (Мик., Кадильниця, 1959, 31); // тільки одн., у знач. збірн. Певна кількість такої рідини на протилежність до одної краплини. Настя обводить очима шкільні стіни. В очах - сльоза. Прощається (Вас., III, 1960, 311); Кирило Смолярчук протер очі: вони вранці завжди закисали йому й бралися сльозою, наче запорошені (Кос., Новели, 1962, 182); Максим проводжає підсліпуватими, заслоненими сльозою очима обох хлопців, аж поки вони не ховаються за дерева (Бабляк, Літопис.., 1961, 27); *Образно. Вересень постеле синь-полотна, Задимиться в дощовій сльозі (Мал., Запов. джерело, 1959, 72); * У порівн. У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (Стельмах, І, 1962, 221).
Благати (прохати, виплакувати, виплакати і т. ін. ) слізьми (сльозами) - плачем намагатися викликати співчуття в кого-небудь; слізно просити. Зараз і старого покликали; зачинилися з ним, а зачинившися, стали прохати,- попадя словами, а мати моя сльозами (Вовчок, VI, 1956, 222); - Не лай мене; молитимусь, Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе (Шевч., І, 1963, 309); Видавлювати (видавити) сльози (сльозу) див. видавлювати; Виплакати сльози - дуже багато поплакати. Як же втратив я її [милу], - Сльози виплакав свої (Л. Укр., IV, 1954, 85); Втирати (втерти) сльози (сльозу) - плакати. - Сама знайшла собі страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль бідної доброї Соломії,- говорили молодиці, вертаючись з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (Н,-Лев., VI, 1966, 418); Молодичка давай благати, давай проситись, сльозу втирати (Збан., Єдина, 1959, 77); Гарячі сльози див. гарячий; Гіркі (пекучі, рясні і т. ін. ) сльози - болісний, нестримний плач, ридання. Про Якова вона не змогла згадати без того, щоб пекуча туга не скрутила, мов у пучці, її серця, щоб не порвалися разом з гіркими слізьми ще тяжчі, ще гірші прокльони (Мирний, І, 1954, 276); Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі (Л. Укр., І, 1951, 26); Давитися слізьми (сльозами) - задихатися від приступу плачу; ридати, захлинаючись. Хоч мати і була для неї доброю і не зробила ніякого зла, проте Орися не могла забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи любові, вимолюючи Тимка, і від тих слів осідала в Орисиних жилах гіркота (Тют., Вир, 1964, 508); Мар'ян дивиться на дружину, сміється, втішаючи її, а вона давиться сльозами і хлипанням (Стельмах, І, 1962, 30); До сліз: а) дуже, надзвичайно. - Оселедець! - згадав своє прізвище в класі,- і до сліз боляче стало за батька, бо то через нього так докучали (Коцюб., II, 1955, 374); До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 259); б) дуже сильний. Слухачі не видержали, крик нестямний, крик радості до сліз, похоті до забуття .. знявся і ламав своїм гуком оселю вокзалу (Мирний, III, 1954, 273); Дрібні сльози лити (виливати); Умиватися (умитися, обливатися, облитися, заливатися, залитися і т. ін. ) дрібними сльозами див. дрібний; Заливати (залити) сльозами (слізьми) див. заливати; Заливатися (залитися) сльозами (слізьми) [гіркими (невтішними і т. ін. )] див. заливатися; Зглянутися (уважити) на сльози - задовольнити чиєсь слізне прохання, поставитись співчутливо до когось. [Гелен:] Боги з Олімпу зглянулись на сльози, .. на благання наші,- без зброї подолали ворогів (Л. Укр., II, 1951, 302); [Xрапко:] Як би уважив на сльози [молодиці] - пропали б мої 200 рублів з процентом, а то грошики дома будуть... (Мирний, V, 1955, 131); Змахнути сльозу (сльози) - різким рухом витерти сліди плачу. Марійка змахнула сльозу з очей і вдавано тяжко винесла свою повноту в темний коридор, щоб і люди бачили, що от-от з'явиться на світ нове життя (Стельмах, II, 1962, 20); Сльози деякі змахнули (Сос., І, 1957, 375); Зронити сльозу див. зронити; З слізьми (сльозами) [на очах (в очах)] - плачучи. Майже з слізьми в очах покидав капітан пороги офіцерського касино (Фр., VI, 1951, 390); Останній раз помолилась [Онися] перед батьківськими образами й з сльозами виїхала з батькового двору (Н.-Лев., III, 1956, 83); Прощайте, гори і вокзали, куди летів наш димний шлях, і ви, дядьки, що проводжали полки з сльозами на очах... (Сос., II, 1958, 423); Мати зі сльозами почала розповідати про свого мужа (Стельмах, II, 1962, 212); Зупинити сльози див. зупиняти; [І] сміх і сльози див. сміх; Киплять (кипіли) сльози в (на) очах див. кипіти; Котяться (покотилися, линуть) дрібні (рясні, пекучі і т. ін. ) сльози по чому - хто-небудь гірко, невтішно плаче. - Га! - сказав Микола і замовк, тільки грубі, пекучі сльози покотилися по його блідому, замученому, порохом припалому лицю (Фр., І, 1955, 366); Криваві сльози див. кривавий; Крізь сльози (перев. з дієсл. промовляти, говорити, відповідати, посміхнутися, сміятися і т. ін. ) - плачучи. Заплакала Ярина, Як тая дитина, І крізь сльози промовляла: - Покине! покине! (Шевч., II, 1963, 334); - Іди вже,- майже крізь сльози говорила вона. - Чуєш, десь літаки гудуть? (Тют., Вир, 1964, 266); - Їду, брате,- крізь сльози відповідає жінка. - Бодай нікому так не їхати (Стельмах, І, 1962, 9); - Іваночку, то зовсім інше,- посміхнулась Уляна крізь сльози. - То війна, а це життя (Довж., І, 1958, 392); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні (Л. Укр., І, 1951, 41); Лити сльози див. лити; Митися сльозою (слізьми) див. митися; Молити сльозами див. молити; Море сліз - дуже багато сліз. Все горе те, все море сліз, ..Всі муки ті, що ти поніс, Народе мій, забудь! (Фр., XIII, 1954, 123); Навертаються (навернулися) сльози [на очі] - хто-небудь готовий заплакати. Вона знову заламала руки, знову, як поламані, захрущали пальці; на очі навернулися сльози, от-от бризнуть... (Мирний, І, 1949, 341); У Олександри Василівни навернулись сльози (Довж., І, 1958, 409); Наливатися (налитися) слізьми див. наливатися; Обливати (облити, обмивати, обмити, поливати, полити і т. ін. ) [гіркими (гарячими, рясними і т. ін. )] сльозами (слізьми) кого, що - сильно плакати над ким-, чим-небудь, часом від радості. Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Л. Укр., І, 1951, 31); Раптом убігає до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (Рильський, І, 1956, 170); Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице, а й лапатий виноградний лист (Коцюб., І, 1955, 272); Обливають (облили) дрібні (гіркі, рясні і т. ін. ) сльози кого - хто-небудь гірко, невтішно плаче; Обтерти (обітерти) сльози див. обтирати; Очі слізьми (сльозами) забігають (забігли) див. забігати; Плакати (заплакати, ридати, заридати) [гіркими (дрібними, кривавими і т. ін. )] слізьми (сльозами) - гірко плакати, ридати. Кармель їде гаєм і співає, коли бачить - недалечко від шляху молода дівчина зрива якесь зілля й плаче гіркими слізьми (Вовчок, І, 1955, 350); - Чи згадав далеку милу й заридав дрібними слізьми на чужині? (Л. Укр., І, 1951, 306); * Образно. День стрівали - де хиталось жито, Де сльозами плакала трава... (Ю. Янов., V, 1959, 18); Глухо шумів дощ об дах. Сивими дрібними сльозами плакали вікна (Гончар, IV, 1960, 64); Проливати (пролити) сльози див. проливати; Пускати (пустити) сльози (сльозу) - плакати. - Любов згадала,.. сльози пускаєш? (Ю. Янов., II, 1958, 106); Наш сердешний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся.. і поблід, і посивів,.. і сльози пустив (Кв.-Осн., II, 1956, 219); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збан., Сеспель, 1961, 298); Ронити (роняти) сльози (сльозу) див. ронити; Сльози закрутилися в (на) оці (очах) див. закрутитися2; Сльози заливають (залили і т. д. ) очі (лице і т. ін. ) див. заливати; Сльози крутяться (сльоза крутиться) в очах див. крутитися; Тихі сльози - плач, при якому не хлипають і сльози спокійно течуть з очей. З свого віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (Вовчок, VI, 1956, 220); Тремтять (тремтіли) сльози на очах - хто-небудь от-от готовий заплакати; Умиватися (умитися) слізьми (сльозами і т. ін. ) див. умиватися; У сльозах: а) заплаканий, з слізьми на очах. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю,- так чують (Укр.. присл.., 1955, 136); В жалю, в сльозах і гіркім смутку Богиня сіла в просту будку, На передку сів Купидон (Котл., І, 1952, 217); Стояла [Ганна] в сутіні на стежці - в задумі, чи у ваганні, чи, може, в сльозах (Гончар, II, 1959, 260); б) у горі. На кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли (Шевч., І, 1963, 114); У сльози - починати плакати. Ув однім тільки була в них журба: не давав їм бог діточок. Так що ж? Настя, як здума про себе, то зараз у сльози (Кв.-Осн., II, 1956, 24).
^ Зозулині сльози див. зозулин.
@ Виливати (вилити) сльозами - плачучи, полегшувати свій стан, трохи заспокоюватися. Розказав би про те лихо, Та чи то ж повірять!.. Та й нащо те знати, що сльозами перед вами Буду виливати? (Шевч., І, 1963, 31); Петрусь припав до подушки - і не словами, а сльозами виливав їй своє лихо (Мирний, І, 1954, 332); Виливати (вилити) сльози див. виливати; Виливати (вилити) (багато (багацько)] сліз чиїх - приносячи горе, завдаючи болю, змушувати когось плакати, переживати.- Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Котл., І, 1952, 66); Висушувати (висушити) сльози (сльозу) див. висушувати; Виточити сльози [з очей] див. виточувати2; Відізвуться (відізвалися) сльози див. відзиватися; Віділлються вовкові овечі сльози; Відливаються (віділлються) сльози див. відливатися; Горючі сльози див. горючий; Дати волю сльозам - плакати не стримуючись. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Шевч., І, 1963, 34); Ніну підкосило його зауваження. Вразлива, боязка, вона нічого не знайшлася відповісти на своє виправдання, мерщій побігла додому і дала волю сльозам (Гур., Через замети, 1961, 37); Доводити (довести) до сліз кого - призводити кого-небудь до плачу. - Наш брат і жартує так,.. що іншого й до сліз доведе (П. Куліш, Вибр., 1969, 135); Гадали було дівки зрушити її, до сліз довести, щоб заплакала (Хотк., II, 1966, 97); Заговорювати сльози (з запереч. не сліз) - заспокоювати, утішати, втихомирювати. - Чого ж тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?.. (Мирний, III, 1954, 67); Закипають (закипіли) сльози див. закипати; Залишати (залишити, зоставляти, зоставити і т. ін. ) на сльози - лишати в чарці, склянці і т. ін. недопитий алкогольний напій, що, за народним повір'ям, спричиниться до горя.- Та випийте-бо, свахо, більше. Невже оце ви зоставляєте стільки на сльози? (Н.-Лев., II, 1956, 281); Засівати землю слізьми див. засівати; За слізьми (сльозами) [і (й)] світу (світа) (білого (божого)] (нічого) не бачити - гірко плачучи, страждаючи від горя і т. ін., нічого не помічати, не звертати ні на що уваги. А та безталанна за слізьми й світа божого не бачить і слова не промовить (П. Куліш, Вибр., 1969, 136); - Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (Логв., Давні рани, 1961, 19); За сльозами за гіркими І світа не бачить [Катерина], Тілько сина пригортає, Цілує та плаче (Шевч., І, 1963, 28); Серце в неї щеміло, боліло; голова, як отуманена; за сльозами вона нічого не бачила (Мирний, І, 1949, 319); Захлинатися (захлинутися сльозами див. захлинатися; Заходитися (зайтися сльозами див. заходитися2; Кидає (кидало, кинуло в сльози (в сльозу) див. кидати; Кидатися (кинутися) в сльози - почати плакати. Кинулась Явдоха в жаль та сльози (Мирний, І, 1949, 357); Ковтати сльози див. ковтати; Котові (коту) на сльози нема (вистачить і т. ін. ) див. кіт; Крокодилячі (крокодилові) сльози див. крокодилячий, крокодилів; Кулаками сльози утирати - попадати в скрутне становище. Не раз Зозуля Горлицю згадала, Як кулаками сльози утирала (Гл., Вибр., 1951, 134); Лити (проливати) крокодилячі (крокодилові) сльози - лицемірно, удавано шкодувати з якогось приводу, нещиро співчувати кому-небудь. Клаус Менерт очолив усю підступну систему ідеологічних диверсій, які вели з території ФРН проти Чехословаччини. Тепер Менерт ллє крокодилячі сльози з приводу «нещасної долі» чехів і словаків (Літ. Укр., 27.XII 1968, 4); Мішок сліз, зневажл.- плаксива людина. [Катерина:] І як я могла з тобою дружити, з таким мішком сліз! (Корн., 1955, 306); Наковтатися сліз див. наковтатися; Насисатися (нассатися) сліз див. насисатися; Обливати (облитися) [гіркими (гарячими і т. ін. )] слізьми (сльозами) див. обливатися; Обсипатися (обсипатися) слізьми (сльозами) див. обсипатися; Обсушувати (обсушити) сльози див. обсушувати; Палкі (палючі) сльози див. палкий, палючий; Пити сльози чиї - мучити, кривдити кого-небудь, знущатися з когось. Скільки днів моїх ти губиш! Скільки сліз моїх ти п'єш! Чи таки ж мене ти любиш? Чи одну ману даєш? (Пісні та романси, II, 1956, 15); Повиливати сльози див. повиливати; Пробити сльозою кого - плачем зворушити, розчулити когось; Розливатися (розлитися, розіллятися) [палючими (гіркими і т. ін. )] слізьми (сльозами) - гірко, невтішно плакати, ридати. Катря впала коло тії кам'яної постелі на коліна, розливається слізьми (Вовчок, І, 1955, 230); Дитина закоришмалась на руках у Домни, запхикала чогось, ... а Домна так і розіллялась слізьми (Коцюб., І, 1955, 123); Розпікати (розпекти) до сліз кого - глузуючи, насміхаючись і т. ін., виводити з рівноваги, доводити до плачу кого-небудь; Розпускати (розпустити) сльози див. розпускати; Слізьми злитися див. зливатися; Сльоза сльозу побиває див. побивати; Сльози скипілися див. скипатися1; Сміятися сльозами див. сміятися; Спиняти (спинити) сльози див. спиняти; Сходити слізьми (сльозами) - гірко плакати, знесилюватися від плачу; Тонкий на сльози див. тонкий; Точити сльози: а) плакати. Над огнем отаман точить п'яні сльози, і перчина носа світиться із тьми (Сос., І, 1957, 368); б) доводити до плачу. Щастя, як горе, - точить сльози (Укр.. присл.., 1963, 181); в) кривдити кого-небудь. Гуляли ляхи, порались ксьондзи, дуріли, казились, точили сльози і кров народу (Стор., 1957, 367); Угнати в сльози - довести до плачу. - Ні, треба їх угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав до них, хіба тоді покаються (Панч, Гомон. Україна, 1954, 307); Ударитися в сльози див. ударятися; Ховати сльозу - стримувати плач. Хтось.. сміється оком карим, Сльозу ховаючи (Рильський, II, 1960, 18); Як у кота сліз - дуже мало.
2. перев. мн. Плач, ридання. Сльозами горю не поможеш (Укр.. присл.., 1955, 70); Настав великдень, він пов'язується у Данилка з материними сльозами, бо батько не вилазить із чужих хат і випиває з усіма, хто його частує (Ю. Янов., II, 1958, 184); Продер я стріху, зліз на землю, і пішов від смерті, пішов, хитаючись од сліз... (Сос., II, 1958, 396); Були особливо прикрі безпричинні й незрозумілі мамині сльози (Смолич, II, 1958, 23); *Образно. І звуки танків, і пісні, й гармоні сльози голосні в огні зорі вечорової... (Сос., II, 1958, 362).
3. перев. мн. Горе, страждання. Гостям сміх, а хазяям сльози (Номис, 1864, № 11947); До неї горнулись мої всі малятка, сльози свої їй несли, вона ж дарувала їм усміх (Л. Укр., І, 1951, 230); Він знав, що сльози й радість - це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Янов., II, 1958, 44); Ми йдем вам відплатить за сльози, кров, за муки, що бідний люд віки тернистим шляхом лив... (Сос., І, 1957, 52); Так і Грузію в годину Лиховісної грози, Як хиталися непевні Історичні терези, Врятував народ російський Від неволі, від сльози (Рильський, III, 1961, 109); * Образно. Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Хотк., II, 1966, 158).
4. перев. мн., перен. Краплини соку, вологи, що виділяються на поверхні чого-небудь. О, скільки ран було На тім прекраснім тілі! Скільки сліз По стовбурі стрункому [берези] прокотилось (Рильський, III, 1961, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сльоза | сльози |
Родовий | сльози | сліз |
Давальний | сльозі | сльозам |
Знахідний | сльозу | сльози |
Орудний | сльозою | слізьми |
Місцевий | на/у сльозі | на/у сльозах |
Кличний | сльозо | сльози |