собаківник
СОБАКІВНИК, а, ч. Фахівець із собаківництва.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | собаківник | собаківники |
Родовий | собаківника | собаківників |
Давальний | собаківникові, собаківнику | собаківникам |
Знахідний | собаківника | собаківників |
Орудний | собаківником | собаківниками |
Місцевий | на/у собаківнику, собаківникові | на/у собаківниках |
Кличний | собаківнику | собаківники |