собаківництво
СОБАКІВНИЦТВО, а, с. 1. Галузь тваринництва, яка займається розведенням собак і поліпшенням їх порід. Багато уваги собаківництву надавали інки (Знання.., 7, 1970, 28); Колгоспні пастухи одержать з першої на Україні школи пастушого собаківництва хороших помічників (Веч. Київ, 23.I 1958, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | собаківництво | собаківництва |
Родовий | собаківництва | собаківництв |
Давальний | собаківництву | собаківництвам |
Знахідний | собаківництво | собаківництва |
Орудний | собаківництвом | собаківництвами |
Місцевий | на/у собаківництві | на/у собаківництвах |
Кличний | собаківництво | собаківництва |