собацюга
СОБАЦЮГА, и, ч. і ж. 1. Збільш. до собака 1. Гавкнуло, як із бочки, - і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (Вас., II, 1959, 63); Розжився [Селентій], розбагатів, поприв'язував собацюг по чотирьох кінцях подвір'я, щоб стерегли замазані в бовдур золоті червінці (Тют., Вир, 1964, 173).
2. розм. Те саме, що собака 1. - Султан! Брат ти мій!.. Султан?! Ах ти ж, собацюга моя... (Мик., II, 1957, 254).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | собацюга | собацюги |
Родовий | собацюги | собацюг |
Давальний | собацюзі | собацюгам |
Знахідний | собацюгу | собацюг |
Орудний | собацюгою | собацюгами |
Місцевий | на/у собацюзі | на/у собацюгах |
Кличний | собацюго | собацюги |