спаплюжити
СПАПЛЮЖИТИ, жу, жиш, перех. Док. до паплюжити. - На весь світ вас.. обплюю й спаплюжу (Фр., XI, 1952, 433); [Желябов:] Ні, Соню, над трибуною суду лунати мусить голос із народу: його почують. Соню, і його ніхто нічим спаплюжити не зможе (Голов., Драми, 1958, 287); - Хто навів нас на самогон? Ти. Хто спаплюжив діда? Ти (Кучер, Трудна любов, 1960, 504); - Для недолюдків немов нічого святого... Була б їхня воля - і зірки, і сонце - все б спаплюжили (Мур., Бук. повість, 1959, 207).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спаплюжу | спаплюжимо |
2 особа | спаплюжиш | спаплюжите |
3 особа | спаплюжить | спаплюжать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спаплюжив | спаплюжили |
Жіночий рід | спаплюжила | |
Середній рід | спаплюжило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спаплюжмо | |
2 особа | спаплюж | спаплюжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спаплюживши |