спартанець
СПАРТАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої з дитинства привчалися до суворого способу життя, відзначалися загартованістю й витривалістю. Населення Спартанської держави поділялося на дві групи: спартанців і ілотів. Спартанці були потемками греків-завойовників, ілоти - потомками місцевого підкореного населення (Іст. стар. світу, 1957, 89); Спартанці й перси призвичаювали підростаюче покоління до чимраз тривалішого голоду, щоб виробити у нього сильний характер, витривалість (Знання.., 6, 1966, 8).
2. перен. Стійка, загартована, витривала людина. Єзуїт з нас, своїх учнів, надумав робити спартанців, він такий був жорстокий і суворий, що канчук його завжди гуляв по чиїй-небудь з наших спин (Минуле укр. театру, 1953, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спартанець | спартанці |
Родовий | спартанця | спартанців |
Давальний | спартанцеві, спартанцю | спартанцям |
Знахідний | спартанця | спартанців |
Орудний | спартанцем | спартанцями |
Місцевий | на/у спартанці, спартанцеві | на/у спартанцях |
Кличний | спартанцю | спартанці |