спитий
СПИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спити. Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка.. та був і грушевий квас, вже спитий (Кв.-Осн., II, 1956, 241); Чи до краю спита чаша,- Рабства чаша вікова? (Граб., І, 1959, 66); // у знач. прикм. Спитий чай; // спито, безос. присудк. сл. З'їдено м'ясця і крові спито В бойовищах трудних на зорі. Ворону колюче, стигле жито Затуляє обрії старі (Мал., Звенигора, 1959, 83).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спитий | спита | спите | спиті |
Родовий | спитого | спитої | спитого | спитих |
Давальний | спитому | спитій | спитому | спитим |
Знахідний | спитий, спитого | спиту | спите | спиті, спитих |
Орудний | спитим | спитою | спитим | спитими |
Місцевий | на/у спитому, спитім | на/у спитій | на/у спитому, спитім | на/у спитих |