споріднення
СПОРІДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорідненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150); Благословенно будь споріднення і перегукування душ! Із мрійних обидва ми [П. Тичина та М. Рильський] зросли на земляних (Тич., II, 1957, 32); // Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їх кровними родичами; свояцтво. За життя Аркадія Меланія на кожному кроці підкреслювала своє посвячення з Аркадієвою родиною, а тепер виходить, що вона мало що не соромиться цього споріднення (Вільде, III, 1968, 304).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | споріднення | споріднення |
Родовий | споріднення | споріднень |
Давальний | спорідненню | спорідненням |
Знахідний | споріднення | споріднення |
Орудний | спорідненням | спорідненнями |
Місцевий | на/у спорідненні | на/у спорідненнях |
Кличний | споріднення | споріднення |