сприсати
СПРИСАТИ, аю, аєш, недок., СПРИСНУТИ, ну, неш, док., рідко . 1. Раптово переставати триматися на чому-небудь, відриватися від чогось; спорсати. Щоб не місити багно, деремося вище до тинів. Нога іноді сприсає з горбика (Панч, На калин. мості, 1965, 219); Горпинина рука сприснула з скрині, і трохи не вдарилася вона головою об ріг (Мирний, І, 1954, 208); Краплина сприснула з вій і покотилась по щоці, мов сльоза (Смолич, День.., 1950, 247).
2. перен. Швидко переміщатися з одного місця на інше, не затримуватись довго на одному місці (про погляд, зір і т. ін.). Гострий погляд наче ножем черкнув Мусія по обличчю, сприснув, заплутався в бороді, вколов у груди (Перв., Материн.. хліб, 1960, 151); Пильно дивився [Стьопа] на тьотю Мар'яну й слухав уважно її. Та хіба довго це! От знов очі хлопців якось непомітно сприснули з обличчя її і вниз під гору, де осика (Головко, І, 1957, 188).
3. перен. Швидко й непомітно зникати, втікати. - Глянув я на нього [горбаня], а він переморгується із братом: морг - і знову хреститься, морг - і знову хреститься... «Ах ти ж, - думаю, - гад.. Тепер ти в мене не сприснеш». І став я за ним слідкувати (Тют., Вир, 1964, 169).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сприсаю | сприсаємо |
2 особа | сприсаєш | сприсаєте |
3 особа | сприсає | сприсають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сприсатиму | сприсатимемо |
2 особа | сприсатимеш | сприсатимете |
3 особа | сприсатиме | сприсатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сприсав | сприсали |
Жіночий рід | сприсала | |
Середній рід | сприсало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сприсаймо | |
2 особа | сприсай | сприсайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сприсаючи | |
Минулий час | сприсавши |