спрофанований
СПРОФАНОВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до спрофанувати. [Люцій:] Традиції замінить нова легенда, ще не збайдужіла, не спрофанована. А римські цноти нехай відродяться у християнських - вони доволі схожі між собою (Л. Укр., II, 1951, 421).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спрофанований | спрофанована | спрофановане | спрофановані |
Родовий | спрофанованого | спрофанованої | спрофанованого | спрофанованих |
Давальний | спрофанованому | спрофанованій | спрофанованому | спрофанованим |
Знахідний | спрофанований, спрофанованого | спрофановану | спрофановане | спрофановані, спрофанованих |
Орудний | спрофанованим | спрофанованою | спрофанованим | спрофанованими |
Місцевий | на/у спрофанованому, спрофанованім | на/у спрофанованій | на/у спрофанованому, спрофанованім | на/у спрофанованих |