спрямування
СПРЯМУВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. спрямувати. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім'я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60).
2. Направленість; напрямок. Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі, хіба ж не їхні вішки дають простір для роботи механізмів, дають правильне спрямування каналові... (Гончар, Тронка, 1963, 262); - Я стою вже перед захистом диплома, і мої наміри мають інше спрямування (Рибак, Час.., 1960, 184); Під впливом Горького сформувався задум, головне ідейне спрямування таких значних творів, як «Гомоніла Україна» Петра Панча, романів з циклу «Україна» Івана Ле (Рад. літ-во, 9, 1968, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спрямування | спрямування |
Родовий | спрямування | спрямувань |
Давальний | спрямуванню | спрямуванням |
Знахідний | спрямування | спрямування |
Орудний | спрямуванням | спрямуваннями |
Місцевий | на/у спрямуванні | на/у спрямуваннях |
Кличний | спрямування | спрямування |