спустошення
СПУСТОШЕННЯ, я, с . 1. Дія за знач. спустошити, спустошувати. У Вірменії [в XI-XII ст.], незважаючи на жорстоке спустошення її сельджуками, культурне життя не завмерло (Іст. СРСР, І, 1956, 71); // Наслідки, результати цієї дії. Ще видно в містах і селах сліди спустошень, залишених підлим ворогом (Іст. укр. літ., II, 1956, 374); Настала весна. Великі спустошення спричинили морози в садовому господарстві середньої Росії. Чималої шкоди завдали вони й Мічурінському саду (Довж., І, 1958, 473).
2. Те саме, що спустошеність 2. Атмосферою духовного спустошення та політичної байдужості засоби масової комунікації - телебачення, радіо, преса та кінематограф - обволікають буржуазного обивателя (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 43); Моральне спустошення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спустошення | спустошення |
Родовий | спустошення | спустошень |
Давальний | спустошенню | спустошенням |
Знахідний | спустошення | спустошення |
Орудний | спустошенням | спустошеннями |
Місцевий | на/у спустошенні | на/у спустошеннях |
Кличний | спустошення | спустошення |