співчутливий
СПІВЧУТЛИВИЙ, а, е. 1. Який із співчуттям ставиться до інших; чуйний. - В умовах зими працювати на бетонуванні куди складніше,- наче співчутливий порадник, нагадав секретар (Гур., Друзі.., 1959, 173); На Карпатах кінь підбився в мене: «Мила нене! Як же воно буде?» - Говорили співчутливі люди (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 66); Робиться [людина] добрішою, відвертішою, співчутливішою, довірливішою, тому що є щось чарівне.. в природі цієї [весняної] пори року (Тют., Вир, 1964, 137).
2. Який виражає співчуття, доброзичливе, прихильне ставлення. Очі мої бачили десятки облич, співчутливі погляди (Рибак, Зброя.., 1943, 154); // Сповнений співчуття, чуйності. Таке співчутливе ставлення до неї невідомих їй досі людей особливо вразило Ольгу, розчулило її ще дужче (Шиян, Баланда, 1957, 59); Після цих одвідин Келембет знову став такий, як і був, припинивши цим співчутливі балачки (Ю. Янов., II, 1954, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | співчутливий | співчутлива | співчутливе | співчутливі |
Родовий | співчутливого | співчутливої | співчутливого | співчутливих |
Давальний | співчутливому | співчутливій | співчутливому | співчутливим |
Знахідний | співчутливий, співчутливого | співчутливу | співчутливе | співчутливі, співчутливих |
Орудний | співчутливим | співчутливою | співчутливим | співчутливими |
Місцевий | на/у співчутливому, співчутливім | на/у співчутливій | на/у співчутливому, співчутливім | на/у співчутливих |