сріберний
СРІБЕРНИЙ, а, е, поет. Те саме, що срібний. Сьомгу сріберну, пудову добре, друзі, поводить, заморити на припоні (Гонч., Вибр., 1959, 273); Дорога іде попід лісом. Весь ліс - в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (Гончар, II, 1959, 136); * Образно. Дощ співучий взявся прясти Сріберну пряжу нивам (Стельмах, V, 1963, 260).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сріберний | сріберна | сріберне | сріберні |
Родовий | сріберного | сріберної | сріберного | сріберних |
Давальний | сріберному | сріберній | сріберному | сріберним |
Знахідний | сріберний, сріберного | сріберну | сріберне | сріберні, сріберних |
Орудний | сріберним | сріберною | сріберним | сріберними |
Місцевий | на/у сріберному, срібернім | на/у сріберній | на/у сріберному, срібернім | на/у сріберних |