становість
СТАНОВІСТЬ, вості, ж . 1. Властивість за знач. становий. Найглибше коріння становості, а саме: залишки феодалізму і кріпосництва в землеволодінні, вирване нами до кінця (Ленін, 44, 1974, 138); З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (Іст. СРСР, II, 1957, 147).
2. Поділ суспільства на стани (див. стан3 6). Радянська республіка, говорилося в декретах [1917 р.], надалі визнає лише цивільний шлюб. Цим самим шлюб був звільнений від будь-яких обмежень з боку опіки, релігії, становості та ін. (Рад. право, 2, 1960, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | становість | становості |
Родовий | становості, становости | становостей |
Давальний | становості | становостям |
Знахідний | становість | становості |
Орудний | становістю | становостями |
Місцевий | на/у становості | на/у становостях |
Кличний | становосте | становості |