стеряний
СТЕРЯНИЙ, а, е, розм. Який утратив самовладання, перебуває в стані несамовитості; розгублений, нестямний. Весь час ходив [о. Василь] якийсь стеряний, винувато дивився на всіх, говорив несміло (Хотк., II, 1966, 178); Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стеряний | стеряна | стеряне | стеряні |
Родовий | стеряного | стеряної | стеряного | стеряних |
Давальний | стеряному | стеряній | стеряному | стеряним |
Знахідний | стеряний, стеряного | стеряну | стеряне | стеряні, стеряних |
Орудний | стеряним | стеряною | стеряним | стеряними |
Місцевий | на/у стеряному, стерянім | на/у стеряній | на/у стеряному, стерянім | на/у стеряних |